Чи доводилося вам коли-небудь дивитися на людину при владі й дивуватись: як вона взагалі туди потрапила? Напевно, так. Ми всі були свідками ситуацій, коли відверто некомпетентні особи займали високі посади, тоді як ті, хто мав справжні знання, стратегічне мислення й чесність, залишались у тіні. Це породжує внутрішній дисонанс. Чому не найкращі ведуть за собою? Чому влада дістається тим, хто найменше заслуговує на повагу й довіру?
Можливо, ви пояснювали це випадковістю, інтригами чи політичним везінням. Але що, як це не просто збій системи? Що, як це і є її внутрішня логіка — така, якою вона завжди була?
Історія рясніє прикладами. Від давньоримського Нерона, який грав на лірі, поки Рим палав, до сучасних бізнес-лідерів, що будують мільярдні компанії на порожніх обіцянках. Подібні випадки трапляються настільки часто, що вже не здаються винятками. І тоді з’являється тривожне, але неминуче питання: а що, коли влада справді "любить" некомпетентних?
